Тиша незайманого лісу та його німий спокій заспокоюють як думки так і тіло. Рік у рік прагну в цей бурелом. На краю примарних сопок у подиху вітру луною чується похрумкування сухарника і постукування дятла. Вдихаєш запах моху та землі. Гра квітів червоно-коричневої землі та смужка заграви північного сонця, що не піднімається над горизонтом. Відчуваєш легке поколювання на щоках від морозу і чекаєш на початок весни. Як добре, що є свій фінський дім.