На терасі одягаю на ноги вовняні шкарпетки і спостерігаю як останні сонячні промені пронизують крони дерев у дворі – тільки на секунду, перед тим, як сонце сховається за обрієм – начебто мерзнувши мені всім добрим сьогоднішнього дня і висвітлив віру в наступні нові мрії. У повітрі відчувається легкий запах вологи, як за південного літа. Я відчиняю двері і тепло каміна вітає мене. Добре, якби пішов дощ - його постукування по даху дерев'яного будинку швидше занурить мене в сон.